Після Авдіївки – розмова з бійцями 25-ї ошб
Потужний чотиримісячний штурм російською армією Авдіївки був однією з найбільш жорстких та кривавих битв від початку повномасштабного вторгнення. Ті з військових, хто бачив попередні баталії, Авдіївку порівнює лише з Бахмутом. Постійні обстріли міста усіма видами артилерії, атаки дронами, регулярні бомбардування КАБами (плануючими бомбами), які змели будинки до підвалів. Зрештою, незважаючи на величезні втрати, російська армія прорвала оборону в двох стратегічних точках і розпочали вуличні бої. Після того місто впало протягом тижня.
Одна з безсумнівних для самих оборонців причин падіння Авдіївки, за словами 36-річного командира «Шамана», нестача боєприпасів. Його підрозділ у складі 25-го окремого батальйону кинули у жовтні на підсилення оборони міста, а саме, «Коксохіму».
«Якби з небом допомагали, ми б втримали Авдіївку», – каже інший боєць підрозділу з позивним «Коваль», маючи на увазі, як і оборону від російських КАБів, так і низьку вогневу підтримку з боку української авіації. Щодня на місто падало 80-100 плануючих бомб вагою від 250 до 1500 кілограмів.
В останні дні оборони «Коксохіму» підрозділу 25-го окремого батальйону довелося відбиватися вже з трьох сторін. Згадуючи ці події, бійці навперебій вистрілюють фразами: «ми відійшли за наказом», «нас залишився лише 21 чоловік, щоб охороняти весь завод», «вони замикали нас з трьох сторін», «це був постійний стрілковий бій», «контузія – саме звичне діло», «це було пекло!».
Розмова з бійцями відбувалася під час тренування з бойового злагодження неподалік лінії фронту. Більшість з них – новомобілізоване поповнення після втрат. Нещодавно вони були мирними людьми різних спеціальностей: будівельниками, водіями, продавцями, а також студентами. Тепер вони вперше стріляли з РПГ, слухали лекції з саперної справи та зі штурму окопів. Підрозділ до виходу на фронт.
Під час розмови підійшов командир і попередив, що отримав інформацію про російський розвідувальний безпілотник «Орлан» над локацією і потенційну загрозу атаки РСЗВ.
Виникло запитання до бійців:
– В вам не страшно?
– А вам? – перепитав з викликом один з них.
Насправді, було страшно.
Ті хто вийшли з Авдіївки, говорять про глибоку втому, про необхідність ротацій, та про нестачу підкріплення людьми.
