Полонені росіяни. Вовки Да Вінчі проти “зомбі”
На «м’ясні штурми» армія РФ відправляє тих людей, чиї життя не цінує, обмінюючи їх на рух вперед. Троє російських військовополонених підтвердили нам повідомлення українських військових щодо «м’ясних штурмів» з боку росіян. Натомість Україна в обороні втрачає своїх найкращих доньок та синів. Під час наших трьох днів на «стабі» підрозділу з медиками «УЛЬФ» щодня були поранені. Часто поранених вдень є змога евакуювати лише вночі. Це погіршує стан поранених.
«Йдуть як зомбі. Біжать. Обдовбані, чи що? В одного стріляли-стріляли, а він йде і йде. Ріжок цілий майже в нього випустили поки впав», – описує поведінку ворога під час одного зі штурмів легко поранений військовий на позивний «Табун» з батальйону «Вовків Да Вінчі». Його побратим «Шаман» теж дивується поведінці росіян, які добре видимі і в меншості, наступали на позицію. У декого з них навіть не було видно зброї.
Батальйон «Вовки Да Вінчі» стримує наступ армії РФ на одному з надважких наразі для України напрямків – Покровську. Тут воюють вмотивовані добровольці. Ті, хто прийшов захищати Україну за покликом. Воюють добре, але натиск армії РФ шалений у ці дні.
Під час наших трьох днів на «стабі» підрозділу з медиками «УЛЬФ» щодня були поранені. Більшість легкі. Багато контузій. Частина з серйозними пораненнями. Одного військового з суміжного підрозділу, на жаль, не вдалося реанімувати. Через постійну присутність російських дронів у повітрі, евакуація з передової – велика проблема. Часто поранених вдень є змога евакуювати лише вночі. Це погіршує стан поранених.
Легкопоранені можуть ставати середніми, середні – важкими, а для важкопоранених шанс вижити зменшується. Після доставки до «стабу» медики «УЛЬФ» надають пораненим медичну допомогу, стабілізують та відправляють далі до шпиталів, які вже далеко від фронту.
Армія РФ зараз на цій ділянці фронту рветься щосили вперед. Після потужної артпідготовки групи чисельність 6-20 осіб штурмують українські передові позиції. Частина з ний йде вперед під страхом страти своїми якщо розвернуться і будуть відступати. У разі невдалого штурму, своїми тілами вони виявляють вогневі точки та спостережники українських військових. Ці точки засікаються з дронів, і потім безперервно атакуються FPV-дронами, скидами з дронів, мінометами та артилерією. Так триває допоки до наступного штурму, або допоки українські військові не будуть поранені та змушені відійти з позиції. «Бомбардування» і штурми майже не припиняються.
Троє російських військовополонених підтвердили нам повідомлення українських військових щодо «м’ясних штурмів» з боку росіян.
Полонений Сергій Анісімов, 50 років, з Архангельська, позивний «Дєд», мобілізований 2022 року. Нещодавно був переведений у 5-ту бригаду. «Докумєнти і тєлєфони забралі. Дєрждалі в подвалє. Потом вивєзлі на «нуль» і далі заданіє штурмовать», – розповідає він підтверджуючі тактику «м’ясних штурмів». Його група отримала наказ йти лише вперед. «Назад дорогі нєт! Єслі пойдьотє назад, ми самі же вас… (розстріляємо)», – описує Анісімов розмову з командиром. Після невдалого штурму і тижня переховування від українських дронів його взяли в полон.
Артем Костіцин, 39 років, з Уфи, був мобілізований у 2022 році. Проходив службу у різних частинах, але не так давно був також прикомандирований до 5-ї бригади армії РФ. Отримав поранення у плече. Після неякісного короткого лікування без виїзду з місця служби, його повернули в стрій. Був знову поранений в ногу. Лікуватися не дали.
«Поранений – все одно рухали вперед», – розповідає він.
В полон здався після невдалого штурму і оточення бійцями батальйону вовки «Да Вінчі».
Анатолій Кузьмін, 54 роки, з Ясинуватої територія Донецької області підконтрольна угрупованню «ДНР», мобілізований у 2022 році.
Не в’яже і двох слів у розмові. «Прівєзлі – отправілі…», – скупо розповідає він.
На «м’ясні штурми» армія РФ відправляє тих людей, чиї життя не цінує, обмінюючи їх на рух вперед.
Натомість Україна в обороні втрачає своїх найкращих доньок та синів.
