Десята річниця Революції Гідності. Спогади у світлинах Андрія Дубчака

Майдан. 2013-2014. Складний період історії. Як людина та як стрімер «Радіо Свобода» я бачив його від першого дня по останній. Протест мільйонів українців. Від перших загиблих до розстрілу Небесної Сотні. Для мене Майдан – це одночасно і велич, і трагедія українського суспільства.

 

Наївно було б не бачити з висоти сьогодення, що саме Майдан був початком активної фази війни з рф. Через місяць після його завершення відбулося захоплення Криму. Ще через кілька місяців росія «запалила» Донеччину, Луганщину, Харківщину і всю Україну.  Але активна фаза агресії рф проти України почалася саме під час Майдану. І саме дату розстрілу Небесної сотні – 20 лютого 2014 року – Wikipedia подає, як початок війни, яка з того моменту з більшою чи меншою інтенсивністю тривала вісім років – аж до повномасштабного вторгнення. 

 

Навіщо? Для чого так жорстоко? Що такого було в Україні, що замість економічної та енергетичної екпансії (до 2013-го рф надмірно контролювала економіку України) було вирішено запустити збройні сценарії розколу, а потім вже неприкрито танки та балістичні ракети?

У мене відповідь одна – громадянське суспільство держави Україна. Здатність людей вільно думати, говорити,  формулювати вимоги до держави та відстоювати їх. Бажання жити за законом рівним для усіх. Це – основна причина. Усе інше – земля, нафта, руди, заводи – це лише додаток. З 2014-го українське суспільство досить жорстко контролювало і владу, і напрямок розвитку країни. Економіка зростала, йшов потік інвестицій. Україна успішно розвивалася та йшла до ЄС.

 

 

Такий приклад соціального успіху в колишній союзній республіці був неприпустимий для тоталітарної імперії. І 24-го лютого 2022 року Путін заявив світу, що почав свою «СВО», а насправді, війну. Поїхали танки, але…. вони вперлися в те саме громадянське суспільство. Добровольці, волонтери, бабусі, діди і навіть діти об’єдналися і дали відсіч. Зброєю і допомогою підключилися західні демократії, і армія рф відійшла. 

 

Страшна війна триває. Але рф зробила ставку на ресурси, на кількість. Вона розуміє, що потенціал українців не безмежний. І що головний ресурс війни – це люди, з яких складається суспільство. І мета росії незмінна – вбити саме його, громадянське суспільство України. А далі в «тиші» можна добити мільйони інших, як це вже було у 1932-33, 37 та 39, 41-45, 46 та 47 й інших роках і сторіччях.

 

Майдан (Революція Гідності) для мене – це час, коли громадянське суспільство остаточно сформувалося в Україні. Повага всім, хто вийшов тоді на вулиці. Світла пам’ять тим, хто загинув у той період війни.

 

 

У галереї – частина персональних кадрів та світлин для «Радіо Свобода» авторства Андрія Дубчака з моментами Євромайдану.

Текст – Андрій Дубчак.