«Сестринство сильніше за братерство» – рух турботи про жінок в армії

Один з проєктів, які запустила VETERANKA після повномасштабного вторгнення — швейний цех, водночас на базі цеху запустили пошиття бренду ByVTRNK. Це футболки та худі, які продаються на подіях, а всі кошти з його продажу йдуть на актуальні збори фонду. Крім того, під брендом відбувається пошиття жіночої військової форми.

Історія цеху почалася з Юлі «Куби» Сідорової, військовослужбовиці ЗСУ. Після звільнення з армії у 2019 році вона почала розвиватися як дизайнерка одягу, представляла свою колекцію на Ukrainian Fashion Week, увійшла в топ-п’ять молодих українських дизайнерів, за якими потрібно слідкувати версією журналу Elle на початку лютого 2022 року. Юля отримала грант на закупівлю обладнання для пошиття одягу, але почалося повномасштабне вторгнення Юля повернулася до ЗСУ.

Колеги дизайнери подалися ще на один грант, і разом створили цех з пошиття одягу. За словами Ганни Суворкіної, конструкторки ByVTRNK, колеги згуртувалися, щоб підготувати все до повернення Куби з армії. В перший рік повномасштабного вторгнення Юля Сідорова та Стас Бітус, зараз військовослужбовець Нацгвардії, розробили разом колекцію одягу під брендом Сubitus, що була представлена в Парижі.

Для дівчат найоптимальнішим варіантом може бути «розпаровка»: куртка одного розміру, а штани іншого. А в армії «розпаровок» не видають.

Основний фокус майстерні — це пошиття жіночої військової форми. За словами Ганни, вибір військової форми для жінок є індивідуальним. Подекуди в комплекті жінці може підійти куртка, але штани будуть некомфортними:
«В Америці людина отримує певну суму, і на цю суму обирає військторгу саме те, що їй зручно. Тобто їй не видають уніфікований розмір та крій, а дають можливість під анатомічні особливості обрати те, що потрібно. Тому для дівчат найоптимальнішим варіантом може бути «розпаровка»: куртка одного розміру, а штани іншого. А в армії «розпаровок» не видають» — додає Ганна.

Цех поки має потужність виготовлення 20 комплектів форм на місяць, що відповідають жіночій тілобудові. Також Рух забезпечує дівчат білизною та гігієнічними наборами.

Мистецтво проти війни

Діяльність благодійного фонду VETERANKA розпочалася 24 лютого 2022 року. Першочерговим викликом під час початку повномасштабного вторгнення для організації стало забезпечення учасниць Руху належними засобами індивідуального захисту: бронежилети, каски та тактична медицина. Надалі перелік потреб розширювався та зростав, і дівчата закуповували безпілотники, прилади нічного бачення, тепловізори та автівки вже не лише для ветеранок, а і на запити всіх військових частин.

Широкий особистий досвід представниць VETERANKA дозволяє їм глибоко розуміти потреби жінок на війні, зауважує військовослужбовиця Анастасія Блищик.

Ком’юніті було зібрано з ветеранок — відповідно вони знають потреби дівчат на війні, бо вони самі пройшли цей шлях.

«Вони були створені до початку повномасштабного вторгнення і вони жили війною, бо більшість організацій, які існують нині, вони з’явилися після великої війни, коли населення нарешті зрозуміло, що в країні війна, що наш ворог дебіл і що ми не братні народи. Дівчата дуже мені подобаються тим, що вони щирі та прості, їхнє ком’юніті було зібрано з ветеранок — відповідно вони знають потреби дівчат на війні, бо вони самі пройшли цей шлях» — каже військова.

За даними Міністерства оборони кількість жінок лише в лавах ЗСУ, станом на січень 2024 року, сягла майже 70 тис осіб, з них майже 50 тисяч є військовослужбовицями. Для ефективної роботи потрібно бути у постійному контакті з військовими, зазначає менеджерка спільноти VETERANKA Олена Харченко.

«Я постійно, спілкуюся з військовими. Я знаю всі їхні потреби: матеріальні і моральні. Дівчата в першу чергу потребують амуніцію, форму. Якщо парамедикині, то тактмед. Буває таке, що дівчатка просто дзвонять або пишуть, записують відео, як їм хреново, що в них прилетіло, і так далі. Ми роздивляємося всі запити: якщо це особисто від військових, то ми можемо надати форму, амуніцію та тактмед, а якщо надсилають запит від частини, то ми вже передаємо дрони, мавіки, FPV, РЕБи, авто. Кожна наша відповідь – це врятоване життя», — каже Олена.

Видали чоловічі труси. Дівчата з VETERANKA надіслали мені комплект форми, теплі шкарпетки, зручну білизну.

Робота VETERANKA цінна не лише забезпеченням матеріальних потреб, а й тим, що жінки в армії можуть відчути турботу про себе, вважає молодша сержантка НГУ Алла Кошляк.

«У перші тижні в армії я була трохи розгублена. Хоча я взяла з собою базовий набір всього необхідного, форму, наприклад, в частині видали не одразу, а потім видали чоловічі труси. Дівчата з VETERANKA надіслали мені комплект форми, теплі шкарпетки, зручну білизну і набір різних штук першої потреби: серветки, прокладки, мило, шампуньки. Це було і корисно, і такий неочікуваний прояв турботи, бо я зверталася лише за комплектом форми. На коробці з посилкою ще й маркером було написано приємні слова про те, що вони пишаються мною», — згадує Алла.

VETERANKA обрала стратегію збирати кошти через колаборації з діячками та діячами культури, а також через мистецькі заходи, розповідає очільниця Руху Veteranka Катерина Приймак.

«Ми працюємо з війною: це бруд, кров і смерті. І щоб трошки розвантажитися, ми креативимо в наших проєктах, і для нас – це додана вартість до нашої роботи. Щоб збирати гроші, потрібно виділятися, адже зараз відбувається багато зборів, кошти збирати все важче, але у нас виходить завдяки культурним діячкам та їхній підтримці. Суспільство частково відчуває провину за проведення культурних заходів, але культура зараз і воює, і гине, але вона має розвиватися тому, що це наша ідентичність, ми заради цього і живемо. Для мене мистецтво це, в принципі, чи не єдине, окрім любові, що може протидіяти війні по-справжньому. Тому що війна – це руйнування, а от креативна жилка у людей, особливо творчість – це те, що має мати більш потужний голос, щоб протидіяти війні», – ділиться думками керівниця руху.

За 2,5 роки повномасштабного вторгнення фонд VETERANKA закрив більше 6 тисяч колективних та індивідуальних заявок від захисниць, їх підрозділів та цивільних (ВПО). Завдяки власним креативним зборам зібрали та спрямували на допомогу ЗСУ – більше 100 млн грн, ще стільки ж допомоги було отримано від партнерів та меценатів. Одним з найпопулярніших запитів – це дрони та FPV, які VETERANKA закуповують за зібрані кошти, але віднедавна волонтерки Руху почали працювати над власними розробками дронів.

Бо сестринство – це сила. Мені навіть здається, що сильніше за братерство. Ми ж самі по собі – стєрви, а коли об’єднуємося – це сильно.

«Київкоптер»

Партнерський проєкт Veteranka, яким керує вчителька фізики та математики у старшій школі, яка доєдналася до руху у 2022 році Тереза Лопушанська. Для Терези Рух – це сестринство: «Бо сестринство – це сила. Мені навіть здається, що сильніше за братерство. Ми ж самі по собі – стєрви, а коли об’єднуємося – це сильно».

Тереза почала займатися дронами з травня 2024 року, коли отримали кошти на деталі. Щоправда, за словами Терези, першу пробну партію вона зробила раніше, вклавши свої гроші. Зараз дронарня переважно виготовляє дрони-камікадзе, але їх в будь-який момент можливо модифікувати і перетворити на розвідника, чи бомбера:
«У нас принцип ставити хороші запчастини: ставимо польотник, нормальний VTX, нормальну камеру моторчики. Ще плюс дуже суворі вимоги до пайки, дуже суворі», – каже жінка.

Собівартість одного дрона-камікадзе з батареєю становить 20 500 гривень, що приблизно в п’ять раз дешевше від Mavic. Зараз «Київкоптер» виготовляє дрони з дальністю польоту 14-15 км, але команда розробила перші тестові дрони, які залітають вже на 43 км.

«Mavic він класний, але дорогий – раз. І два – аероскоп. Бо китайці, кацапам дали аероскоп, а всі Mavic зареєстровані, і кацапи все бачать де наш Mavic. Відповідно, їх потрібно анонімізувати, але навіть якщо анонімізувати вдалося, то кацапи можуть також відслідковувати по GPS сигналу. Словом це дуже дорого його ще й перепрошивати. З іншого боку, як кажуть мої друзі військові, «Mavic з латини переводиться як пройобаний. Якщо ти провтикав Mavic, то тебе дрючать, а камік на то і камік, щоб вибухнути», – розповідає розробниця.

Дрони Тереза розробляє разом з волонтером-одинадцятикласником, який за її словами, сам прийшов в Рух з питанням що допомогти: «Хлопчина, який працює зі мною — просто геній. Я на нього дивлюся — і думаю, що тобі ж 16 років, а ти фізику знаєш краще за мене. І ця дитина знає все, що стосується дронів, польотів, запчастин, теорії» — додає волонтерка.

Ветеранки – це жінки, які воювали, вони отримували поранення, вони витрачали своє життя, свій час, ризикували.

Не бути тягарем ні для себе, ні для держави

Головним фокусом роботи Veteranka з початку заснування була адвокація прав та рівних можливостей для військовослужбовиць в Силах оборони. За словами адвокасі експертки та менеджерки звʼязків з урядом Руху Ганни Демиденко, зміни до законодавства щодо доступу жінок до бойових посад та військових професій, у 2018 році стали важливою історія успіху:
«Після цього жінок почали бачити, адже ветеранки – це жінки, які воювали, вони отримували поранення, вони витрачали своє життя, свій час, ризикували. І тому я вважаю, що якраз це перший крок був до того всього, до тих змін, які зараз відбуваються. Звичайно, що зміни недостатні. На мою думку, ситуація зараз критична, попри 10 років війни росії проти України. Нам дісталося спадкове совєтське законодавство, яка частково досі діє, отже потрібно змінювати систему, підходи і у нас зараз дуже крута можливість для цього. Я сподіваюся, що нова наша армія буде прекрасна. Вона і так прекрасна, але вона буде правова, із можливостями для розвитку, для відновлення. І люди не будуть тікати від ТЦК, а будуть розуміти, що це їх посильний вклад».

Українські жінки не мали права займати бойові посади в українській армії, навчатися у військових ліцеях та здобувати посади командирок до жовтня 2018 року. За майже 5 років війни росії проти України жінки по факту виконували бойові задачі, але згідно зі штатним розписом перебували на небойових посадах кухарок, швачок чи діловодинь, що впливало на їхню соціальну підтримку чи визнання статусу ветеранки. Зміни стали можливими завдяки адвокаційній кампанії військовослужбовиць, науковиць та активісток «Невидимий батальйон». Завдяки роботі активісток було відкрито 63 бойові посади для жінок в секторі безпеки та оборони. Після внесення змін до законодавства, ініціатива «Невидимий батальйон» інституціоналізувалася у 2018 році в громадську організацію.

Запрошували військових та ветеранок, щоб сформувати, сформулювати спільні цілі, знайтися на спільних цінностях. І після цього, власне, заснували організацію.

«Ми до цього дуже системно підійшли: організовували зустрічі в регіонах, на які запрошували військових та ветеранок, щоб сформувати, сформулювати спільні цілі, знайтися на спільних цінностях. І після цього, власне, заснували організацію, і так воно все природним чином збільшується, розвивається, масштабується», – згадує голова руху Катерина Приймак, парамедикиня медичного батальйону «Госпітальєри» в 2014-2015 роках.

Ветерани, а особливо ветеранки – це класна лінза, щоб говорити про права людей загалом і про інклюзивність послуг.

Активістки першими порушували питання про гідне матеріально технічне забезпечення захисниць на рівні Міністерства оборони України. Мета руху — донести потреби жінок-військових, ветеранок, каже Приймак:
«Ветерани, а особливо ветеранки – це класна лінза, щоб говорити про права людей загалом і про інклюзивність послуг. Те що нам потрібно робити — це довго, системно, доносити до держави. У нас заведено написати закон, який буде від народження до смерті забезпечувати тебе пакетом якихось соціальних пільг, але система має бути гнучкою, таргетованою на групи, бо матерям потрібно одне, людям з малою рухливістю, мобільністю — інше. Дуже важливо не бути тягарем ні для себе, ні для держави. В ідеальному світі, звісно», — робить висновок голова руху VETERANKA Катерина Приймак.

Текст: Софія Челяк; Фото: Андрій Дубчак