120-міліметрова міна не зупинила сержанта «Лєшого». Він втратив руку, тому мав бути комісований. Але колишній лісник більше не бачить себе в мирному житті. Тепер він сповнений бажання помститися росіянам за вкрадені мрії та зруйнований дім в Маріуполі. Тому «Лєший» повернувся на фронт. Військовий розповів репортерам Frontliner, який біль доводиться долати заради того, щоб знову стати в стрій.
У двері лікарні Святого Луки заходять дві жінки, одна з них несе велику сумку, інша ‒ читає з нотатника: «У травматологію ‒ подушку, у хірургію ‒ штани, фотокартки ‒ в опікове». Це прохання військових, що одужують після поранень у Львові. Соцпрацівниці Іванна та Інна виконують функцію, яка в лікарні не передбачена: на період лікування, для багатьох воїнів вони стають близькими людьми, які готові підтримати, допомогти чи просто вислухати.
Любов до куховарства, досвід лікаря-невролога чи інші таланти ветеранів можуть стати початком власної справи. Звісно, потрібні раціональна ідея та готовність добре попрацювати. На конкретних прикладах успішного ветеранського бізнесу Frontliner розповідає як можна отримати кошти на бізнес та у що їх можна вкласти.
Втративши ногу на фронті, а разом з тим і можливість бути причетним до військової справи, Микита Горняк вимушений шукати новий сенс у житті. Зараз він розбудовує виробництво інклюзивного одягу, щоб створювати комфортні та стильні речі для таких, як він сам. Водночас Микита не полишає думок про повернення в армію, яка за роки служби стала для нього близькою та зрозумілою.
Поруч з ліжком стоїть її механічний протез. Юлія вже встигла обходити на ньому все рідне село на Херсонщині та раз-по-раз ловити на собі здивовані погляди односельців. Та її це не обходить: вона все та ж Юля. Але тепер у неї за плечима кілька лікарень у трьох містах України, дванадцять операцій та півроку реабілітації, що […]