«Наразі безславні». Колишні в’язні розповіли навіщо вступили в ЗСУ
У 1 ОШБ «Да Вінчі» з колишніх ув’язнених планують створити окрему роту. Після початкової підготовки, військові з цієї роти будуть прикомандировані до складу інших бойових підрозділів батальйону відповідно до потреб, бажань та здібностей самих рекрутів. Вже безпосередньо у бойових підрозділах вони проходитимуть спеціалізовану підготовку та бойове злагодження.
Для роботи з рекрутами у лісах центральної України колишню базу відпочинку перетворили на військову. Тепер дерев’яних будиночках з радянськими пружинними ліжками живуть десятки вже колишніх ув’язнених, які лічені дні тому підписали контракт і вступили до лав ЗСУ, до 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі» (1 ОШБ).
Новобранців щойно звільнили від відбування покарання за кримінальні злочини: ненавмисне вбивство, пограбування, бійки, шахрайство, зберігання наркотиків, зброї, а також самовільне залишення частини.
Для отримання умовно-дострокового звільнення та вступу до лав ЗСУ, в’язні підписують контракт, який фактично нічим не відрізняється від звичайних армійських. Діятиме він до кінця особливого періоду, лише з однією відмінністю – служба під більш суворим наглядом та без відпустки у перші 12 місяців. Усе інше – зарплатня, забезпечення, бойові виплати – таке ж як і для звичайних контрактників.
Переміщення базою для рекрутів вільне. З охорони, лише наглядач від військової служби правопорядку. Можна користуватися мобільним телефоном. Є можливість раз на день виїхати у магазин чи на пошту. З понеділка по суботу – дні тренувань (фізична підготовка, поводження зі зброєю, тактика, тактична медична). Неділя – вихідний день.
Frontliner застав на лісовій базі 38 новобранців. Хтось з них був тут вже три тижні, а хтось приїхав лише вночі. Репортери провели з рекрутами фактично «сам на сам». Без офіцерів та без пильного нагляду. Разом їли, займалися на спортмайданчику, ходили купатись на лісове озеро і, звісно, спілкувалися.
На новобранців різного віку чекав складний п’ятитижневий курс молодого бійця, потім коротке бойове злагодження, і фронт. А що буде там, пояснив командир роти з позивним «Палкін» під час знайомства з новоприбулими.
“Воювать будуть усі! І я вам хочу сказать, що дох#я з вас загине. Говорю правду. Що прийдеться їбашиться важко. Буде гамно, пісок і сахар… і крові куча… Добре. Всьо. Отдихайте”.
А поки що був ліс, в якому парувало та звучало пташиним співом літо. Теплий дощ лише додавав відчуття спеки. Тільки лісове озеро обіцяло прохолоду. Але відчуття безтурботності вже було розвіяне наразі безславними історіями засуджених, які обрали службу в ЗСУ.
Сергій, 21 рік. Стаття 309 ККУ (зберігання наркотичних засобів)
У короткий період післяобіднього відпочинку Сергій ловить рибу у ставку. Він приїхав до тренувального табору лише вночі. Позивного йому ще не встигли дати. Хлопець нещодавно був засуджений до понад 5 років позбавлення волі, але тепер вступив до ЗСУ.
«Курив траву. Вживав. Мав умовне. Не відмічався. І так воно пішло», – сміючись пояснєю Сергій.
Мотивацію підписати контракт Сергій формулює так:
«Відсидів півроку. Лишалося чотири і шість. Ліпше піду воювати, бо там же (у в’язниці) з мене пользи ніякої. А тут би хоч щось, да й зробив би».
«Удав». Стаття 121, частина 2 (нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого)
«Задушив тестя. Зламав кадик. Почалася сварка, він на мене тримав обіду більше, чим три роки. Так получилося, шо не розчитав силу. Трохи перетримав. Він почав задихатися. Я набрав скору. Все…», – “Удав” розповідає, що саме за цей злочин і отримав позивний.
Але спочатку він отримав 8 років позбавлення волі, і відсидів з них 10 місяців. На волі лишились родина. повернутися до якої “Удав” вже не сподівається.
«Я зрозумів, що вісім років вона ждати не буде. Я їй сказав, що най знайде собі хлопця, чоловіка, щоб вона… Діти просто… Є двоє маленьких дітей. Діти щоб жили в достатку. А я чим я зможу, тим поможу», – коментує свої відносини з родиною Удав, – Знайшла… Я три тижні тому казав їй, що буду записуватися, що йду в армію. Вона сказала, роби свій вибор, який хочеш».
Рекрут визнає, що побоюється бойових дій:
«Є страх не від того, що вмру. Страх від того, що буде тяжке пораненні, чи відірве руку або ногу».
«Часік», 32 роки. Стаття 186 (грабіж)
«Мою сємью лішілі всєго. Отобралі всьо», – “Часік” більше говорить російською, але переклад на українську, суті його слів не змінює.
Рекрут родом з Часового Яру, за що і отримав позивний. Він добре пам’ятає початок війни у 2014 році і бойовиків «ДНР». Каже, що їх, як і росіян не сприйняв:
«Я їх взагалі не розумію. Як можна зрозуміти людину, яка свідомо пішла вбивати дітей і жінок? Свідомо!”, – наголошує “Часік” і продовжує, – У мене там є дядько, двоюрідний брат, сестра. В Росії, в Білгороді. Ми з ними не спілкуємося взагалі. Для мене вони незрозумілі. Їм там у вуха «дують», а вони вірять. Ми – українці і росіяни, ми навіть думаємо по різному. Ми різний народ».
В місцях позбавлення волі ув’язнені отримують більшість інформації з телевізора, а точніше з телемарафону «Єдині новини». Але себе ураженим пропагандою рекрут не вважає:
«У нас теж виходить, що багато пропаганди. Але х#й його знає. Ми за правду, нам пох#й. Бо ми захищаємо себе і свою землю. Ми ж не прийшли ні до кого в дім вбивати. До нас прийшли, зауважив “Часік” і закінчив розмову філософськи, – А взагалі, я міг вісім місяців відсидіти, та поїхати. Але я вважаю, що це було б не правильно. Уворачіваться від життя, нах… Треба жити гідно. Все будЕ!».
«Баха», 36 років. Стаття 186, частина 4 (грабіж в умовах воєнного стану)
«Барсєтку вкрав з експедітора. З дєньгами. Бєс поплутав. Сім років дали, бо військовий стан. А так би условно було, без військового стану. Сім років то багато канєшно. За убійство дають сім-вісім. На суді говорив, ви при своєму розумі?», – сміється “Баха”.
Він одружений, має двоє дітей – семирічних синів-двійнят.
«Лишалося мені сидіти чотири роки, вісім місяців. Дружині сказав, вже як ВЛК пройшов. Куча сльоз. Куча упрьоків., – “Баха” занурюється у власні думки, і продовжує:, – Ну, треба ж державу захищать. А хто як не я? А по друге, ну ось зараз підростуть і почнуть питать «А де ти був коли була війна?». Що я їм скажу? В тюрмі сидів, гасився, скривався, да?».
Рекрут каже, що цілком усвідомлюю на який іде ризик:
«Це війна. Карочє ось так – якщо мені суждєно померти від пулі, то я в річці не втоплюсь, – сміється “Баха” і додає, – Всі ми прекрасно розуміємо і знаємо, куди ми йдемо. На все воля Божа. І щоб ви розуміли, ми – добровільні контрактники. Ми вже красавці. Ми вже поярчє тих, що ТЦК зловило. Ми мотивовані. Повоювать. Повеселиться. Чим більше я їх вб’ю, тим краще».
«Ян», 24 роки. Стаття 122 частина 1 (нанесення умисного середньої тяжкості тілесне ушкодження)
«Бійка. Захистився. У мене було умовне. Випив пива, і ще захотілося. І позичив я насильно грошей. Зараз жалію дуже про це….», – згадує «Ян».
Під час приїзду командирів для попереднього розподілу рекрутів по військовим спеціальностям він висловив бажання стати розвідником.
«Я маленький і шустрий. І фізично здоровий. Кину ще курити, і направлю туди усю свою позитивну і негативну енергію. І у мене все вийде. Я буду дуже потужним хлопом. Я знаю. Все буде класно», – переконує рекрут.
«Самосвал», 49 років. Стаття 289, частина 2 (незаконне заволодіння транспортним засобом)
В цивільному житті “Самосвал” був механіком, зварювальником, трактористом. П’ять років позбавлення волі отримав за угон авто. Відсидів – три з половиною.
«Обідно без діла сидіть там, і дивиться по новостям, як рєбята гинуть. Та й в моєму селі дуже багато хлопців молодих погибло. Тут хочу бути механіком, бо усе життя на тракторах в колгоспі. Розумію, що можу не повернутися. Я на це готовий», – ділиться «Самосвал» своїми думками.
«Бет», 24 роки. Стаття 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби)
З’ясувалося, що “Бет” вже служив в ЗСУ. У 2021-му, за півроку перед початком «повномасштабки», він підписав контракт. І майже на самому початку вторгнення отримав шість років позбавлення волі за СЗЧ.
«Нас чисто кидали з самого початку війни. Чисто автомати давали, нічого не було. Ні рацій, нічого. Вночі вивезли і все. Не адаптувалися. І так з 200 чоловік, залишилося чоловік 60 живих. Були прикази не забирати нікого. Ну, ми колективом зібралися, так двадцять десь чоловік, і вийшли. Ось так я і потрапив у в’язницю. Покинув самовільно частину», – розповідає свою історію “Бет” і робить висновок, – Це наш шанс реабілітуватися в суспільстві. Є люди, які мотивовані, які хочуть захищати свою державу».
У ЗСУ можуть вступити не всі засуджені
Рекрутам, які прийшли у ЗСУ з місць позбавлення волі на умовах УДЗ, у випадку втечі, до невідбутого строку покарання, додають ще 8-10 років.
Тобто, фактично, максимально сувора стаття кримінального кодексу України за якою можливе дострокове звільнення та підписання контракту – Стаття 115, умисне вбивство.
Член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки народний депутат Давид Арахамія заявляв, що ресурс ув’язнених осіб, яких потенційно (при їхньому бажанні) можна мобілізувати до Сил оборони, складає 15-20 тисяч людей. Для порівняння, станом на 2024 рік wikipedia називає чисельність ЗСУ – 800 тисяч активних службовців.
У планах Frontliner продовжити цикл матеріалів, та відслідковувати долі героїв даного репортажу.
Текст i фото: Андрій Дубчак
