Весілля на війні. Мобілізовані увʼязнені з 1 ОШБ Да Вінчі

Війна не лише забирає, іноді вона і дає. Колишні ув’язнені Сергій та Катерина наприкінці літа підписали контракт з ЗСУ. Їх відправили на тренувальну базу 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі» Окремий батальйон Вовки Да Вінчі . Там вони й познайомилися. Сергій побачив Катерину після ранкової пробіжки, підійшов і сказав: «Ти будеш моєю!». Катерина ту мить зустрічі описує так: «йокнуло тут» і вона показує на серце.

Вони почали зустрічатися, наскільки це дозволяє армійська дисципліна. І тепер, через пару місяців після знайомства, вони одружилися, і разом живуть в окремому бліндажі, який називають «замком».
На питання про те, чому вирішили одружитися відповідають наперебій: «Щоб бути до кінця. Щоб і на тому світі бути разом. Щоб якщо жахне… Ми ж знали куди йшли… А так жахне і ми разом будемо і там… (на небі)».
Шлюбна церемонія не була пишною. Фата на військовій формі. Ранкове шикування. Швидка поїздка через блокпости до РАЦСу у Запоріжжі. Коротка урочиста церемонія з підписами на казених бланках. І назад, на базу, до тренувань та армійського побуту. Не було навіть весільних подарунків і святкової вечері.

«Не страшно буде вмерти і йти в перед, коли з тобою твоя половинка», – каже посміхаючись Сергій.
«Дітей хочу. Родину хочу», – каже Катерина.
«Є страх втратити її. Головне, аби моя кнопка вижила», – каже Сергій.

Підрозділ, де проходять службу «Кот» (Сергій) та «Суслік» (Катерина) доформовується та закінчує бойову підготовку для участі у штурмових діях на важких ділянках російсько-українського фронту. За лічені тижні вони підуть в бій.

Автори: Андрій Дубчак & Надія Карпова