Воєнний злочин проти цивільних. Свідчення та хронологія ударів російської армії по Добропіллю

7 березня 2025 року російська армія здійснила комбінований обстріл міста Добропілля Донецької області зі застосуванням балістичних ракет «Іскандер», РСЗВ «Торнадо-С» з касетними боєприпасами та БПЛА типу «Шахед» («Герань»). Удар було завдано по житловому мікрорайону у самому центрі міста. Наразі відомо про 11 загиблих. Попередньо, поранення отримали 50 осіб. Українські військові повідомили, що у цей час над містом літав російський розвідувальний безпілотник Zala, який у реальному часі передавав військовому командуванню російської армії інформацію про події. Тобто росіяни знали, що в епіцентрі повторних ударів працюють рятувальники. Але це не зупинило окупантів, вони вирішили здійснити ще два повторні удари забороненими Женевською конвенцією касетними боєприпасами по скупченню цивільних. Висока технологічність застосованої зброї свідчить про те, що наказ про скоєння воєнного злочину проти мирного населення було прийнято на високому командному рівні російської армі. Репортери Frontliner були на місці події.

7 березня 2025 року збройні сили РФ здійснили комбінований обстріл Добропілля. З початку року це перший такий масштабний обстріл на Донеччині, про це йдеться у офіційній відповіді прокуратури Донецької області.

Перший удар російські військові завдали о 21:20, попередньо, використавши ракету ОТРК «Іскандер». Вона влучила між двома житловими будинками. Вже через 20 хвилин ворог повторив атаку з того ж озброєння.

Ще через півгодини російські війська знову вдарили по житловому району. Цього разу, за попередніми даними, вони використали РСЗВ «Торнадо-С» з касетними боєприпасами.

Вже через півгодини окупанти ще раз поцілили по місту з БПЛА типу Шахед («Герань»).

Наразі відомо про 11 загиблих. Попередньо, поранення отримали 50 осіб.

Донецькою обласною прокуратурою розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 438 КК України, а саме за фактом воєнного злочину.

Свідчення потерпілих

21:20 – вибухнула перша балістична ракета «Іскандер-М» біля п’ятиповерхівки за адресою вул. Луганського, 29/39). Працівниця однієї з шахт Добропілля, 41-річна Наталя Малімон разом із чоловіком, двома дітьми – 10-річним Дмитром та 16-річним Данилом – готувалася до сну у своїй квартирі на третьому поверсі хрущовки.

Під час вибуху вона лежала на дивані разом із чоловіком і дивились телевізор. Ударною хвилею їх обох відкинуло в кут кімнати. Син Дмитро, який був в у сусідній кімнаті, отримав різані рани вибитим склом.

«У Діми усе обличчя було в крові, з носа текла кров, і на животі – рана», – схвильовано розповідає Наталя.

Вибухова хвиля вибила вікна і перетворила квартиру на суцільний хаос.

«Усе палало і горіло. У першому під’їзді вибухом заклинило двері, і люди, які опинилися у вогні та диму, не могли вибратися. Чоловіки вибили двері й врятували їх. Ми хотіли йти до дороги (проспект Шевченка), але саме тоді стався другий приліт на Шевченка, 11».

Наступного удару касетними боєприпасами «Торнадо-С» вони, на щастя, вже не застали – встигли виїхати в інший район міста на своїй автівці.

Вибух сильно позначився на молодшому синові. Крім множинних поранень склом, хлопець гостро відреагував на пережитий стрес: він боїться відпускати матір ї навіть до мить.

«Треба їхати на захід України. З мішком речей поїдемо. У нас є родичі в Стебнику (Львівська область). Поки до них, а далі шукатимемо квартиру. Нам тут уже ніде жити, хочеш-не хочеш. Чудом вижили. Не хочу випробовувати долю вдруге», – каже Наталя.

Удар касетними боєприпасами по цивільних

Під час першого вибуху Катерина вже лягала відпочивати. Ударною хвилею зірвало віконну раму, яка вдарила у стіну всього за десять сантиметрів над її головою. Закривавлена, вона вибігла на вулицю, де трохи згодом військові парамедики надали їй першу допомогу.

Уже на вулиці її застав другий приліт – балістична ракета «Іскандер-М» влучила у базарчик за сусіднім будинком по адресі проспект Шевченка, 11.
«Це була жесть. Крики. Усе горить. Люди вибігають. Купа поранених. Це було пекло», – описує ті хвилини Катерина.
Удар касетних боєприпасів «Торнадо-С» вона теж застала, але майже нічого не пам’ятає.
«Ми всі падали на землю. Я точно не пам’ятаю, що було. Усі кричали», – розповідає жінка.

Згодом Катерину вже в підвалі-бомбосховищі одного з сусідніх будинків застав і приліт «Шахеда».
«Ще й «Шахед» прилетів. Але то вже дрібниці», – сумно каже Катерина.
Протягом 20 років вона була власницею невеличкого продуктового магазину на базарчику, в центр якого влучила балістична ракета. Магазин знищено.
«Поки поїду в Новодонецьке. Буду шукати якесь житло, аби купити. Але не тут».

Ще одна балістична ракета

21:40 – біля п’ятиповерхівки за адресою проспект Шевченка, 11 вибух ракети був настільки потужним, що ударна хвиля пройшла будинок наскрізь, вибивши навіть віконні рами з протилежного боку. Вікна розлетілися в усіх навколишніх будинках. До того ж ракета була начинена великими металевими уламками, які залишили глибокі вибоїни навіть у бетонних стінах.

«Ми вибігли босі, а там скло скрізь»

Мешканка першого під’їзду, що був найдальше від епіцентру вибуху, Ганна Ступак разом із чоловіком Миколою та донькою Олесею вже не спали після першого удару. Другий вибух застав її з чоловіком у кімнаті, що виходила у протилежний від вибуху бік. Її 17-річній доньці Олесі пощастило менше – вікна її кімнати виходили на базар. Уламки скла посікли їй обличчя та тіло.
«Мала вискочила вся в крові. Я її схопив і на вулицю. Усі в шоці, все горить. Але ми вибігли босі, а там скло скрізь», – розповідає Микола.

Він побіг назад у квартиру за взуттям, а тим часом дівчину забрала карета швидкої допомоги.
«Вибігаю і не можу малу знайти. А її вже відвезли. Ми почали її шукати, і тут як почало бахкати. Мене схопили рятувальники і затягли в під’їзд», – описує момент третьої атаки вже касетними боєприпасами «Торнадо-С» Микола.

Смерть через стрес

В момент вибуху першого «Іскандер-М» за сусіднім будинком 52-річна Людмила Кугова була вдома на другому поверсі п’ятиповерхівки по адресі проспект Шевченка, 11. Це змусило її шукати укриття в туалеті, і вже звідти дзвонити усім рідним і просити про допомогу. Жінка мала серйозні проблеми зі здоров’ям і не могла самостійно спуститися в підвал-укриття.

Від другого вибуху тактичної балістики, якій стався вже прямо біля вікон, жінку врятував туалет. Але у квартирі хвилею винесло усі вікна та розтрощило меблі.

Вже після цього приїхали рідні на автомобілі і вивели Людмилу у двір. Під час евакуації авто, яке саме виїжджало з двору накрила хвиля касетних боєприпасів. Машину сильно посікло уламками, але на щастя, нікого не поранило.

Людмилі Кругловій стало зле вже у більш безпечному районі міста. Рідні викликали швидку, але диспетчер пояснив, що всі бригади задіяні у порятунку поранених під час атаки.

Пані Людмила померла від інфаркту. Родичі поховали її на наступний день, 8 березня 2025 року.

«Це тероризм»

14-річна Лєра жила з родиною в п’ятиповерхівці, вікна якої виходили в бік базару, куди влучила балістична ракета.

Під час першого прильоту вона з батьками та родичами гостювала у сусідки на четвертому поверсі. Другий вибух застав їх там же, вибивши всі вікна разом із рамами.

«Ми побігли вниз, на вулицю. Звісно, з тваринами – котом і собакою. Усе палає. Усі кричать. Рятувальники, пожежники, швидка – всі бігають. Потім прилетіли “ці”… Я не пам’ятаю, як вони називаються… (“Торнадо-С” із касетними боєприпасами – ред.). Ми попадали на землю, і нас накрили тілами рятувальники. Ми плакали. Ми кричали», – сухо розповідає Лєра.

Хвиля касетних боєприпасів, що впала поряд з ними, поранила жінку з сусіднього під’їзду та хлопця, якого намагався врятувати дядько Лєри.

«Я не бачу жодного сенсу в цьому обстрілі. Шкода людей, які загинули, і тих, хто втратив усе, на що працював усе своє життя», – завершує Лєра.

«Це тероризм», – сухо констатує жінка, яка стоїть поруч, і у якої того вечора, 7 березня, гостювала родина Лєри.

Текст: Андрій Дубчак; фото: Андрій Дубчак, Надія Карпова