01 Жов, 2021 - Андрій Дубчак - Олена Максименко

Затоплені шахти, помаранчеві річки та отруєні ґрунти – нові проблеми прифронтового Донбасу та шляхи їх розв’язання

Насичена, помаранчевого кольору вода в річці виглядає так, ніби в неї вилили цистерну фарби. З води стирчать мертві дерева. Однак рибалки бадьоро тягають із водойми карасів, і тут же напуваються корови, що вертаються з пасовиська.

Річка, в якій, за словами фахівців, представлена “вся таблиця Менделеєва”, витікає із шахти “Золоте”, далі потрапляє в річку Комишуваху, звідти – в Сіверський Донець, що перетинає і напуває весь Донбас. І це лише одна з граней екологічної проблеми регіону, що межує з катастрофою.

Про наслідки затоплення шахт говорили на ефірі видання “Донбас. Реалії”, який організували в селищі Гірське на Луганщині. Захід під назвою “Життя над порожнечею” відвідали місцеві екологи, психологи, журналісти, громадські активісти. Загрозливу ситуацію пояснили й виробничники: у працюючі українські шахти йде великий приток води з інших стволів, зокрема із покинутих шахт на боці ОРДЛО.

(Дивіться ефір у інстраграмі Donbas Frontliner – Частина 1, Частина 2)

“Побічки” гірничої справи

Із початком війни деякі шахти Донбасу опинилися в епіцентрі бойових дій. Через це з них стало неможливо відкачувати воду. Потоки пішли до інших шахт, адже значна їх кількість сполучена дренажними системами. Екологічна катастрофа стає все реальнішою: якщо буде затоплено певну кількість шахт, їхні води змішаються із ґрунтовими, й це призведе до масштабного просідання землі. За найгіршого сценарію, землі на Донбасі можуть перетворитися на непридатне до життя болото.

“Дуже великий приток води стримує саме шахта “Золоте”, – розповідає голова військово-цивільної адміністрації Гірського Олексій Бабченко. – До травня 2018-го цим займалася шахта “Родіна”, що знаходиться в Золотому-4. Але внаслідок безвідповідальної політики підприємства стався прорив, і на працюючу шахту приток збільшився. Вдалося витягти людей на поверхню, обійшлося без жертв. Але було затоплено два вугленесучих горизонти, на яких відбувався видобуток вугілля. Приток було зупинено на горизонті 665 метрів. Це “Золоте”, а “Родіна” втонула”.

За словами Бабченка, необхідне обладнання на “Золоте” не закуповують. Зокрема потрібні насоси та нові труби, адже приток води може збільшитися.

“Це можуть бути і природні явища, і прорив гідравлічних зв’язків між іншими шахтами, – пояснює голова місцевої ВЦА. – Ми зараз кажемо не тільки про Первомайське, Стахановське, про вугільний басейн, а вже і про Перевальськ, Алчевськ – якщо в шахтних водах уже знаходять залишки руди з району [окупованого] Алчевська”.

“Це має негативне значення для громади і для регіону в цілому. Тому що це, по-перше, питна вода”, – наголошує Бабченко.

За його словами, якщо шахтні води прибуватимуть надалі і цьому явище не протидіяти, вони піднімуться до рівня ґрунтових вод, ця вода піде в колодязі та річки.

У режимі надзвичайної ситуації

Державне підприємство “Первомайськвугілля” наразі включає в себе чотири шахти, що добувають вугілля: “Карбоніт”, “Золоте”, “Гірська” і “Тошківська”. Ще три шахти ДП втрачені, оскільки опинилися на окупованій території.

Заступник технічного директора підприємства Володимир Шишкін так переказує “історію хвороби”: “Власний приток води на шахті “Золоте” – 270 кубів. Шахта із цим справлялася, вона була запроєктована на цей приток. Від початку АТО сусідня шахта “Родіна” відкачувала свою воду, пізніше внаслідок декількох аварій відкачка припинилася, і шахта “Родіна” повністю перестала існувати. Власний приток “Родіни” – 300 кубів. Ці 300 кубів перетекли на “Золоте”, і там приток води став із 270 майже 600 кубометрів. Тут виникли серйозні проблеми, але колектив шахти впорався. Ми за рахунок власних спроможностей придбали додаткові насоси, трубопроводи і цю воду почали стабільно відкачувати. Але в результаті того, що шахти “Первомайська” і “Голубовська” теж припинили відкачку води, приток із них – 700 кубів – поступово прийшов на шахту “Золоте”. І на даний момент ми відкачуємо 1250 метрів кубічних на годину”.

“Тут уже виникли серйозні проблеми. Водовідлив шахти “Золоте” на це не розрахований. Необхідно було вжити негайних заходів”, – зазначив Шишкін.

Наразі загроза прориву води є постійною. У 2018 році таке вже відбулося, і тоді дивом обійшлося без жертв.

“Це виглядало як річка, – згадує Володимир Шишкін. – Ішло, ймовірно до 2000 кубів на годину. У шахті, де обмежений простір, така кількість води! Миттєво затопило горизонт 775, із наступним затопленням горизонту 867. Ішло підняття рівня води по ухилах до горизонту 687. Було оголошено надзвичайну ситуацію, приїжджали рятувальники, було організовано командний пункт… У шахті перебувало 60 осіб. На даний час надзвичайна ситуація не закрита. Вона так і триває, оскільки прорив води можливий і надалі”.

За словами заступника техдиректора ДП, питання шахти “Золоте” вирішувалося на рівні Кабміну. Завдяки додатковому фінансуванню тепер шахта приймає всі ці обсяги води. Але оскільки ці шахтні води є надзвичайно агресивними, обладнання постійно відбувається зношується.

“Це питання вимагає постійного контролю, – переконаний фахівець. – Необхідно створити резерв насосних агрегатів, запасних частин, щоб стабільно відкачувати воду й продовжувати працювати”.

Порушники мимоволі

Із шахти воду викачують на поверхню. У спеціальних відстійниках рідина освітляється та перекидаєтсья в річку Комишуваха. Однак наявний освітлювач “Золотого” здатний лише приймати воду, а не очищувати.

“Тому вимушено ми скидаємо цю воду, майже 70% неочищеною, у Комишуваху, – визнає Шишкін. – Вода, на жаль, оранжева, не прозора”.

Відтак Шахта “Золоте” опинилася у патовому положенні. На порушення екологічних норм, надто очевидне через неприродній колір річки, люди поскаржилися до Державної екологічної інспекції. У листопаді 2018-го на “Золоте” прийшли з перевіркою і наклали штраф.

Заступник начальника державної екологічної інспекції Луганської області Сергій Руденко розповідає, що в річці передусім виявили розчини солей – хлориди, сульфати тощо.

“Державними інспекторами було встановлено ряд порушень природоохоронного законодавства, насамперед у зв’язку з непрогнозованими перетоками води із шахт, розташованих на непідконтрольних територіях. Тобто, відповідно до закону України про оцінку впливу на довкілля, це називається “провадження планованої господарської діяльності зі збору, очистки та скиду додаткових обсягів шахтної води без позитивної оцінки впливу на довкілля; невиконання плану заходів у зв’язку з такими великими обсягами води, невиконання заходів зі зменшення її мінералізації”. Як наслідок, це перевищення умов дозволу на спеціальне водокористування в частині перевищення лімітів скиду, недотримання умов гранично допустимих концентрацій і забруднюючих речовин”, – пояснює Руденко.

Еколог “Первомайсьвугілля” Олена Куцева наголошує, що без державної підтримки їхнє підприємство не впорається.

“Потрібно розробити проєкт, і під цей проєкт потрібне фінансування. Потрібне будівництво додаткових очисних споруд, щоб прийняти цю воду і очищати”, – каже Куцева.

Сергій Олейников, директор Департаменту екології і природних ресурсів, пояснює: «На всіх шахтах є очисні споруди, які складаються з механічної очистки із подальшим знезараженням, але вони не забезпечують нормативної очистки шахтних вод”. Необхідне будівництво додаткових очисних споруд, і з цього приводу тривають перемовини з міжнародними донорами.

Наступні в черзі до катастрофи

“Всі шахти Первомайського регіону мають гідравлічний зв’язок між собою, – розповідає Володимир Шишкін. – І якщо ми не утримаємо воду на шахті “Золоте”, – а це потрібно прораховувати, щоб бути готовим до всього! – то наступна шахта, що буде підтоплюватися, – це “Карбонід”. На ній власний приток – 100 кубів – це мізер у порівнянні з тим притоком води, що на “Золотому”! Додатковий приток “Карбонід” не утримає в жодному разі”.

“Крім цього, шахта “Карбонід” пов’язана з шахтою “Райдуга”, раніше закритою, а “Райдуга” пов’язана з “Гірською” безпосередньо. Тобто переток води відбудеться по цьому ланцюжку, і вугільний регіон буде повністю підтоплений. Кінцевим результатом цього підтоплення буде вихід води на поверхню. Вода потрапить у Комишуваху, а звідти – у Сіверський Донець”, – попереджає заступник технічного директора ДП.

Фахівець наголошує: шахта є гідрозахистом для всього регіону. Що відбувається із шахтами на непідконтрольних територій – достеменно невідомо.

“Але ми стежимо за підняттям рівня води у стовбури, – пояснює пан Володимир. – Цей процес ми контролюємо, ми розуміємо, що відбувається. Але цього недостатньо. Треба зробити шахту “Золоте” в повному обсязі гідрозахисною”.

Залежність від “тієї сторони”

За словами Шишкіна, ситуації можна було б зарадити, якби на шахті “Первомайська” з боку ОРЛО почати відкачувати воду. Однак спроби перемовин із “тією стороною” зазнали поразки.

“Тоді б ми 700 кубів забрали, і тут би всі питання вирішували, – коментує заступник технічного директора. – Я питав у міжнародної делегації, чи можливо вирішити це через Червоний хрест – для них же ж немає кордонів!”

Але ні.

Внаслідок вибухів на шахті з окупованого РФ боку пошкоджено підстанцію, стовбури, підйомники – на відновлення цього потрібні величезні кошти. Це питання збиралися порушувати на Мінських перемовинах.

Робота в невідомості

Через прорив на “Золотому” чимало людей втратили роботу. Більшість із них надалі працюють на сусідніх шахтах. Подальший вихід із ладу шахт через затоплення, на думку Шишкіна, може обійтися втратою зайнятості для 6 тисяч мешканців району.

Збитковість і борги за світло на “Золотому” періодично призводять до відключень електроенергії, і з цим пов’язані додаткові ризики для життя гірників. У таких випадках людей доводиться негайно піднімати на поверхню.

Як скоро можуть статися критичні перетоки між сусідніми шахтами, яким буде шлях води, її хімічний склад – щодо цього немає точного розуміння.

“У нас є гідрологічне заключення спеціальної організації, де прогнозується рух води від шахт Кіровського крила до шахти “Золотого”, і від “Золотого” – до шахти “Гірської”, – розповідає Володимир Шишкін. – Але визначити склад води, із чим вона дотикається – це, звісно, неможливо. Можна хіба припускати, адже ми знаємо склад порід. А вся ця вода дренує крізь шари порід”.

У коментарі, наданому журналістами “Донбас. Реалії”, заступник міністра екології Михайло Хорев розповів, що цього року Міністерство впроваджує нову, європейську систему моніторингу стану вод. Проводять забори води із розширеним списком показників протягом року, і на початку 2022-го Україна матиме дані, яких досі ще не було.

Як відомо, у 2016 році України ратифікувала Паризькі угоди, що мають на меті боротьбу з кліматичними змінами. Відповідно до цього, наша країна зобов’язалася поступово закрити збиткові вугільні підприємства.

Наразі кольорова вода й можлива екологічна катастрофа лякають місцеве населення значно менше, ніж можливе закриття шахт. Ці люди поколіннями живуть небезпечною для життя працею. Навчилися жити поруч і з війною, і з отруйною водою.

Керівники ДП “Первомайськвугілля” – однозначно проти закриття проблемних шахт. Мовляв, потрібно й далі давати країні вугілля, а щоб зняти загрози, слід залучити додаткові кошти.

Загалом ситуація нагадує рівняння з багатьма невідомими.

Еколог Сергій Олейников наголошує: “Це ж не тільки водні ресурси. Це і засолювання ґрунтів, рельєфи місцевості, це міграція шахтних газів, виходи метану – дуже велика і комплексна проблема, в якій сотні факторів. І як вони зійдуться у кінцевому підсумку, прогнозувати дуже складно”.

Щодо соціальної складової, місцеві активісти і журналісти засвідчують: люди в районі Золотого не готові перепрофільовуватися, опановувати інші спеціальності. Та й ніхто поки що не може запропонувати гірникам гідної альтернативи. Ті, хто хотів чи міг займатися чимось іншим, давно виїхали. Щоб вижити саме тут, необхідно працювати на шахті.

Поки тривають дискусії, біля магазину продають молоко від корів, які, ймовірно, пили воду з помаранчевої річки. Молоко біле, на смак цілком нормальне.

Запитуємо в рибалок, чи планують вони їсти впійманих карасів? “Звичайно, а що ж з ними ще робити?!” – дивуються чоловіки.